Skip to main content

ВІЛ-інфекція та СНІД: що потрібно знати

|

Кожна людина на нашій планеті знає, що ВІЛ та СНІД є однією з найважливіших бід сучасної людини! І як би медицина не прогресувала, кінцевої панацеї від цієї біди поки що у людства, нажаль немає.

 

ВІЛ- інфекціяУ цій статті ми хочемо поділитися з кожним, максимальною інформацією про те, що таке ВІЛ та СНІД, тому що, хто попереджений – той і озброєний!

ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, він вражає різні клітини у тілі людини, в першу чергу – імунну систему. У період, коли ВІЛ ще не перетворився на СНІД, людина може не відчувати проблем зі здоров’ям, добре себе почувати і навіть не підозрювати, що заразилася та вже є вірусоносієм.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту, а саме кінцева стадія ВІЛ-інфекції. Від зараження на ВІЛ до розвитку СНІДу може пройти не один рік і навіть роки, все залежить від способу життя зараженого, його харчування, навколишньої середи, його стану здоров’я та ін.

Стадії розвитку ВІЛ-інфекції

Всього існує 5 стадій з підстадіями від початку ВІЛ та до розвитку СНІДу:

  1. Інкубаційна стадія (інкубаційний період ВІЛ-інфекції) – так званий період від самого початку зараження до прояву в організмі людини реакції у вигляді будь-якої клініки &”гострої інфекції” та/або виділення антитіл. Як правило, тривалість даної стадії триває від 3-х тижнів до 3х місяців, рідко бувають виключення – до року. Інкубаційна стадія несе в собі активне розмноження ВІЛ в організмі, але при цьому він клінічно себе ніяк не проявляє ті антитіла до ВІЛ не виявляються. Тобто на цій стадії підтвердити підозри на ВІЛ традиційними засобами неможна.
  2. Стадія первинних проявів – первинна реакція організму на проникнення ВІЛ у виді проявів клінічного характеру та/або вироблення антитіл.

Перебіг даної стадії може мати варіанти розвитку:

  • 2(а). Безсимптомна стадія – проявляється у відсутності будь-яких клінічних ознак ВІЛ-інфекції, на цій стадії відбувається лише вироблення антитіл.
  • 2(б). Гостра інфекція (ГІ) без вторинних захворювань – може проявлятися різними клінічними ознаками. Найчастіше відзначається лихоманка, висип в області слизових оболонок на шкірі, фарингіт, можуть збільшуватися лімфовузли. Також можливі випадки зі збільшенням печінки та селезінки, діарея. Рідше можливий розвиток &”асептичного менінгіту”, у цьому випадку ВІЛ відзначують &”мононуклеозоподібним” або &”краснухоподібним” синдромом. У 14-31% ВІЛ-інфікованих яскраво проявляються саме мононуклеозоподібні чи краснухоподібні симптоми, у інших, більшою мірою, проявляються вищеперелічені симптоми зі стадій 1-2. В окремих категоріях пацієнтів зустрічаються враження аутоімунного характеру, в цьому випадку на стадій первинних проявів відзначається транзиторне зменшення рівня CD4 лімфоцитів.
  • 2(в). Гостра інфекція зі вторинними захворюваннями – на цій стадії відзначається значне зниження CD4 лімфоцитів, що тягне появу вторинних захворювань різної етіології на фоні імунодефіциту (герпеси, кандидози та ін.).Найчастіше, вони слабо виражені і короткочасні, піддаються терапії, але зустрічаються й тяжкі вторинні захворювання, у рідких випадках на цьому етапі можливий летальний результат.

У цілому, стадії 2(б) та 2(в) зустрічаються у 49-91% хворих на ВІЛ. Клінічні симптоми стадій первинних проявів можуть повторюватися, у цілому ця стадія триває біля року з моменту проявів симптомів (ГІ) чи вироблення антитіл.

Якщо говорити про прогнози, то, звичайно, безсимптомний перебіг на стадії первинних проявів ВІЛ, сприятливіший, але чим довше вона тримає (більш 2 тижнів), тим імовірніше швидке прогресування ВІЛ. У більшості ВІЛ-інфікованих стадія первинних проявів переходить в субклінічну, але в деяких випадках, минаючи цю стадію, після первинної одразу ж починається розвиток стадії вторинних захворювань.

  1. Субклінічна стадія – її характеризує повільне нарощування імунодефіциту, це пов’язано з тим, що компенсується імунна відповідь за рахунок надлишкового відтворення та модифікації CD4 клітин. Збільшені лімфовузли є єдиним клінічним симптомом на цій стадії. В середньому ця стадія тримає від 5 до 8 років, але може як менше, так і на багато більше.
  2. Стадія вторинних захворювань – вона настає в наслідок виснаження виду CD4 клітин через тривалий синтез ВІЛ по організму. В наслідок даного процесу, на фоні міцного імунодефіциту починають розвиватися інфекційні та/або онкологічні вторинні захворювання. Їх існування – клінічне підтвердження вторинної стадії.

Від тяжкості вторинних захворювань виділяють три підстадії: 4(а), 4(б), 4(в).

4(а). Розвивається, як правило, через 6,5 – 10,5 років від моменту зараження. Характеризується бактеріальними, грибковими чи вірусними ураженнями слизових оболонок та шкіряних покровів, запаленнями верхніх дихальних шляхів.

4(б). Частіше виникає через 7,5 – 11 років від моменту зараження. Шкіряні захворювання при цьому стають більш серйознішими. Починається ураження внутрішніх органів та периферійної нервової системи.

4(в). Як правило, починає проявлятися через 10,5 – 12,5 років від моменту зараження. Вона характеризується досить тяжкими вторинними захворюваннями, що загрожують життю, йде ураження ЦНС.

  1. Термінальна стадія – на цьому етапі відбуваються необоротні процеси протягом вторинних захворювань, хворий гине на протязі декількох місяців.

Симптоми ВІЛ-інфекції та СНІДу. Шляхи передачі.

Симптоми ВІЛ розрізняються в залежності від того, на якій стадії розвитку ВІЛ у пацієнта. Найтипічнішими вважаються такі симптоми:

  • Герпіс;
  • Лихоманка;
  • Нудота;
  • Блювання;
  • Міальгії і артралгії;
  • Лімфаденопатія;
  • Діарея;
  • Біль у горлі;
  • Висип на обличчі, тулубі та кінцівках;
  • Кандидоз;
  • Втрата ваги;
  • Оніхомікоз;
  • Кашель та затруджене дихання;
  • Запалення лімфатичних вузлів;
  • Дерматити.

СНІД є останньою стадією ВІЛ-інфекції, його симптоми тяжкі та більш помітні: туберкульоз, повторювані пневмонії, цитомегаловірусна інфекція, герпіси та інші інфекції, що мають назву – опортуністичні. У більшості випадків всі ці захворювання ведуть до дуже тяжких наслідків.

Існують три шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

Шляхи передачі ВІЛ

  1. Через кров, а саме:
  • При переливанні крові та її компонентів або при пересадці органів;
  • При користуванні чужими шприцами та голками;
  • Під час користування не стерильними медичними інструментами, інструментами для татуювання;
  • Якщо людина користувалася спільно з ВІЛ-інфікованим предметами особистої гігієни (бритви, манікюрні прилади, зубні щітки).
  1. Статевим шляхом, а саме:
  • Під час незахищених (без контрацепції) сексуальних контактів.
  1. Від матері до дитини, а саме:
  • Під час вагітності;
  • Під час лактації (годування);
  • Під час пологів.

Якщо говорити про те, через який час проявляється ВІЛ у людей, треба сказати, що у чоловіків та у жінок це практично однакові терміни, від двох до шести тижнів, не більше.

Перші ознаки ВІЛ у чоловіків:

На період ранньої стадії у чоловіків не виникає будь-яких особливих симптомів. Початковими проявами ВІЛ у чоловіків можуть бути: збільшені лімфовузли, підвищена температура, висипання, біль у горлі, нальоти в ротоглотці, всі ці симптоми легко сплутати зі звичайними вірусами, які бувають у кожної людини, в цьому і полягає підступність ВІЛ. І на даному етапі аналізи на ВІЛ будуть негативними, тому що анти тіла повністю ще не сформовані.

Найбільш достовірним для підтвердження чи спростування ВІЛ в організмі, буде ПЛР або РНК аналіз крові чи аналіз на ДНК провірус у крові.

Лікар може запідозрити на ранній стадії ВІЛ, якщо у чоловіка будуть знайдені будь-які з цих захворювань: часті молочниці слизових оболонок, повторювані бактеріальні пневмонії, оперізуючий герпес, багаточисленні папіломи чи кондиломи, підозріла втрата ваги, тривале ураження шкіри контагіозним молюском, лихоманки, що довго не проходять.

Перші ознаки ВІЛ у жінок:

У більшості жінок перші ознаки ВІЛ проявляються так саме, як і у чоловіків і найчастіше лікарі їм діагностують ГРЗ, токсичну алергію чи інфекційний мононуклеоз. В організмі як чоловіків, так і жінок більш за все від впливу ВІЛ страждають Т-лімфоцити, чим більше вірус розмножується, тим сильніше зменшується їх кількість, від чого стрімко падає імунітет.

В більшості випадків, перелік нижче перерахованих ознак у жінок, є вагомою підставою задуматися про те, щоб перевіритися на наявність ВІЛ в організмі:

  • підвищена втомленість та постійна слабкість;
  • грибкові хвороби нігтів та сухість шкіри;
  • підозріла втрата ваги;
  • постійні висипання та часті вірусні герпеси;
  • збільшені лімфовузли, часті молочниці зовнішніх статевих органів та інших сльозових оболонок.

Та як говориться вище у даній статті, якщо вчасно не виявити ВІЛ-інфекцію в організмі, то через 5-16 років ВІЛ переходить у стадію СНІДу і тоді вже починається незворотний процес.

Профілактика та лікування ВІЛ-інфекції і СНІДу

Профилактика ВІЛ та СНІД

В сучасному світі, кожна людина може зробити так, щоб ВІЛ не став її особистою проблемою та проблемою її близьких людей. Якщо дотримуватися довічно ряд правил, які можна віднести до профілактики СНІДу, то Ви зможете зберегти своє життя та не зіпсувати життя іншим людям, а саме:

  • Завжди треба уникати випадкових та незахищених статевих зав’язків з наркоманами та людьми, що ведуть безладне статеве життя!
  • Пам’ятати, що чим більше у Вас статевих партнерів, тим більше шанс заразитися на ВІЛ.
  • Використання контрацептивів (презервативів) понижує у рази ризик зараження!
  • Говорити на цю тему з дітьми-підлітками!!!
  • Користуйтеся тільки стерильними чи одноразовими інструментами під час процедур, які пов’язані с проникненням до організму.
  • Користуйтеся виключно своїми предметами особистої гігієни!
  • Не бійтеся просити допомоги у спеціалістів, на ранній стадії у Вас є шанси на повноцінне життя!
  • Пропагуйте у сім’ї правильний та здоровий спосіб життя!
  • Якщо кожна людина буде вести свою боротьбу з наркоманією, алкоголізмом та безладним життям, тоді боротьба зі СНІДом буде набагато ефективнішою!

Щодо лікування ВІЛ, його починають лікувати за довго до настання стадії СНІДу, головне його вчасно виявити.

Для лікування ВІЛ-інфекції використовуються такі засоби:

  1. АРВ препарати – противірусні або антиретровірусні препарати, які безпосередньо впливають на сам вірус та його розмноження в організмі.

Якщо вірус стає не чуттєвим до АРВ препаратів, то застосовується практика комбінованої противоретровірусної терапії.

  1. Ліки для лікування опортуністичних захворювань.
  2. Ліки для запобігання опортуністичних захворювань (так звана терапія превентивних заходів).

В цьому випадку починається терапія антибіотиками, яка не діє на вірус, але спроможна попереджати опортуністичні інфекції.

  1. Постконтактна профілактика ВІЛ (ПКП). Її треба починати максимально швидко після того, як ризик зараження підтвердився, не пізніше, ніж за 72 години. Курс ПКП тримає 1 місяць, усі процедури та препарати призначає тільки кваліфікований спеціаліст в даній області. При цьому треба провести тест на ВІЛ з до та після тестовою консультацією у спеціаліста, а також пацієнт буде знаходитися на диспансерному спостереженні. Нажаль, ПКП на дає 100% гарантії, що ВІЛ не розів’ється, вона точно дає надію та зниження ризику зараження.

Команда МІС “МС+” бажає усім найміцнішого здоров’я, ми сподіваємося, що кожному, хто прочитає цю статтю, вона піде на користь, як ми писали у самому початку, озброєний той, хто попереджений!